Імунітет — здатність живих організмів протистояти дії агресивних агентів(мікробів, вірусів, грибків, токсинів ...) зберігаючи свою цілісність і біологічну індивідуальність

️Наука, яка займається вивченням імунної системи називається імунологією.  Імунітет є вроджений і набутий. Відповідь вродженої системи імунітету неспецифічна, імунологічної пам’яті не має. У людини є здатність набувати активний імунітет як відповідь на інфекцію, або введення вакцин. На відміну від системи вродженого імунітету, відповідь імунної системи є специфічною для конкретного патогенного агента. Ця відповідь займає більше часу, ніж вроджена . Система набутого імунітету має пам’ять, а отже, буде швидше реагувати на конкретний патоген при кожній наступній зустрічі з ним. Набутий пасивний імунітет передається дитині з молоком матері або при штучному введенні антитіл. Активна імунізація – процес створення набутої імунної відповіді в неімунної особи при контакті з антигеном. Iмунна відповідь формується впродовж кількох днів або кількох тижнів. На відміну від пасивної імунізації, вона зазвичай формує стійкий імунітет унаслідок стимуляції . Активна імунізація може відбуватися природним або штучним шляхом. Природний активний імунітет формується після перенесеного захворювання як тривалий або довічний захист проти інфекційного збудника. Штучна активна імунізація включає різні типи вакцинації. Щеплення не призводять до розвитку інфекційного захворювання, але стимулюють імунну відповідь, необхідну для формування імунітету проти  збудника або його токсинів. Контроль за інфекційними захворюваннями та їх викорінення потребують формування захисного імунітету в достатньої частини населення. Це досягається шляхом впровадження програм імунізації, які створюють довготривалий захист проти інфекційних збудників. ️Усі країни мають національні схеми (календарі) вакцинації, які розробляються з урахуванням актуальності інфекції, небезпеки для здоров’я населення, епідемічної ситуації, рекомендацій ВООЗ, наявної системи охорони здоров’я та появи на ринку нових сучасних вакцин . Календар профілактичних щеплень в Україні – це нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в галузі охорони здоров’я, яким встановлюються перелік обов’язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення. Він включає обов’язкові профілактичні щеплення з метою запобігти розвитку дифтерії, кашлюку, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу, краснухи, епідпаротиту, гемофільної інфекції та вірусного гепатиту В.